“Перемогу Пальчевського” на мільйони профінансували студенти і безробітні

26.11.2020 22:53

Зі звіту партії “Перемога Пальчевського” за 3-й квартал 2020 року

Об этом сообщает Москов пост

Донори Пальчевського — вступники і шукачі роботи

Значна частина внескодавців розміщували свої резюме на сайті з пошуку роботи Work.ua. Деякі шукали роботу влітку 2020-го, в той самий час, коли надсилали на рахунок партії значні суми.

Наприклад, Ксенія Новікова, яка віддала Пальчевському 350 тис., у липні шукала роботу адміністратора із зарплатою у 10 тис. гривень.

Наталія Пакуля, яка перерахувала 370 тис. гривень, у липні також шукала роботу — продавця-консультанта, із зарплатою 12 тис. гривень. Коли Громадський рух ЧЕСНО зателефонував жінці, від імені якої надійшли гроші, вона вислухала питання і відключилася, після чого припинила відповідати на дзвінки.

Анастасія Шутенко шукала роботу аккаунт-менеджера у серпні 2020 року. Тоді ж вона перерахувала “Перемозі Пальчевського” 398 тис. гривень. Водночас на своїй сторінці у Facebook Анастасія агітувала за партію “Національний корпус”, про фінансування якої Рух ЧЕСНО писав раніше.

Анастасія Сахно, яка перерахувала партії 398 тис., у червні 2020 року шукала роботу помічника керівника із зарплатою 16 тис. гривень. У телефонній розмові Сахно підтвердила, що надсилала свої гроші, однак потім все ж уточнила, що не вся сума була її особистою.

“Так, гроші надсилала. Я не пам’ятаю скільки, багато було. Надсилала, тому що підтримую цю партію. Це були не тільки мої гроші, просто їх клала я, ми з групою людей збирали ці кошти і надсилали їх просто від мого імені”, — розповіла Сахно.

Донорка Юлія Бала, яка, згідно зі звітом, віддала партії 392 тис. гривень, у коментарі ЧЕСНО зазначила, що гроші нікому не надсилала і взагалі не має ніякого стосунку до політики. Юлія Бала з Миронівки у березні 2020 року шукала роботу касира із зарплатою 10 тис. гривень.

При перевірці донорів партії “Перемога Пальчевського” у реєстрах системи YouControl вдалося встановити, що значна частина з них не мають жодного зареєстрованого бізнесу.

Імена частини донорів ідентичні з іменами вступників до вишів у 2014–2018 роках. Серед них: Григорій Андрійчук (внесок 388 тис. гривень), Юлія Бреус (365 тис.), Марія-Луїза Романяк (398 тис.), Дмитро Шкурапет (383 тис.). Значна частина донорів навчається у Київському національному торговельно-економічному університеті та мають столичну реєстрацію — 59 із 79 донорів прописані у Києві.

Крім того, партію фінансували люди з однаковими прізвищами, що може свідчити про їхні сімейні зв’язки. Вони надсилали гроші в один день. Наприклад, 13 серпня 2020 року гроші партії віддали Пономаренко Віктор Юрійович, Пономаренко Тетяна Олегівна та Пономаренко Юрій Васильович. 25 серпня Булига Дмитро Володимирович та Булига Людмила Іванівна надіслали по 320 і 345 тис. відповідно.

Ймовірно, що партія “Перемога Пальчевського” таким чином централізовано заводила на рахунок гроші через підставних донорів.

Юридичні особи у третьому кварталі 2020 року надавали “Перемозі Пальчевського” лише спонсорську підтримку.

На 38 тис. гривень політсила отримала спонсорські внески від ТОВ “ПРЕСТО,ЛТД” у вигляді права на користування комп’ютерною технікою та нерухомістю.

Київський осередок

Київська міська організація партії “Перемога Пальчевського” також збирала кошти у третьому кварталі. Напередодні виборів організація зібрала з донорів майже 12 млн гривень — кошти дали 58 людей. Більше половини з них заплатили понад 200 тис. гривень. Семеро донорів були кандидатами партії до Київради.

Найбільші внески, по 500 тис. гривень, зробили Віталій Бойко, 65-й номер у списку “Перемоги Пальчевського” до Київради, та Олександр Пабат, який з 2015 року належав до фракції “Солідарності”, а у 2020-му балотувався від “Перемоги Пальчевського”. Ще 125 тис. дала партії дружина Пабата Іванна.

Значні внески робили люди, на яких не зареєстрований жоден бізнес. До прикладу, Сергій Ігнатов, який сплатив 390 тис. гривень, згідно з реєстрами, не має власних підприємств чи ФОПу. У 2019-му під час парламентських виборів він був довіреною особою Людмили Костенко (балотувалася від ЄС) у 217-му окрузі.

Володимир Бареш віддав партії 375 тис. гривень. На людину з таким ім’ям не зареєстрований жоден бізнес, натомість є інформація про вступника 2014 року з ідентичним ПІБ. Крім того, Бареш був офіційним спостерігачем на парламентських виборах 2019 року від Всеукраїнської громадської організації “Солідарна молодь”.

Ганна Лаханська, помічник-консультант депутата Київської міської ради Лариси Дегтярьової (фракція “Солідарності”), дала Пальчевському 380 тис. гривень. У 2018-му вона пожертвувала 240 гривень партії “Європейська солідарність”.

Подібно із центральним звітом, значна частина донорів не має зареєстрованого бізнесу. Про деяких взагалі немає інформації у відкритих джерелах. Якщо ж співставити динаміку надходження внесків та динаміку витрат, то бачимо, що кошти зазвичай заводили на партійні рахунки під конкретні витрати — передовсім на телевізійну та зовнішню рекламу, оплату грошових застав за участь у виборах, а також для перерахунку цих коштів на виборчі фонди.

Куди витратили зібрані гроші

Найбільші суми партія витратила на зовнішню рекламу та рекламу на телебаченні.

Рекламу на телебаченні у Пальчевського почали замовляти з початку серпня, тобто за 1,5 місяці до офіційної реєстрації Пальчевського та його партії для участі у виборах. Загалом партія заплатила 16 млн гривень за рекламу на каналі “Прямий”, каналах телегрупи StarLightMediа (ICTV, СТБ, ICTV Ukraine і т. д.), 24-му каналі, “112 Україна”.

Ще майже 13 млн витратили на зовнішню рекламу, яку почали розміщувати ще з середини липня, тобто за 2,5 місяці до реєстрації на виборах.

Активною була партія і у соцмережах. Згідно з даними Facebook Ad Library та аналізом ЧЕСНО, ціла мережа сторінок у Facebook просувала Андрія Пальчевського та його партію й поширила реклами приблизно на 70 тис. доларів (до реєстрації на виборах). Рекламу на користь партії розміщували як партійні сторінки, так і сторінки з нейтральними назвами.

Дописи за Андрія Пальчевського були на сторінках із назвами “Украина Онлайн”, “Полит Пост”, “Полит Пресс”, “Свободная Украина”, “Асоціація платників податків.Київ” тощо. Частина цих сторінок наразі видалена. Значна частина сторінок, які просували Пальчевського, формально не пов’язані з партією. Тому довести, що саме партія має декларувати ці витрати, досить складно.

Однак понад 30 тис. доларів (понад 800 тис. гривень) було витрачено на просування реклами саме з партійної сторінки, а отже, такі витрати точно варто шукати у партійному квартальному звіті. Та в документі немає жодного платежу, який можна було б чітко ідентифікувати як плату за рекламу в соцмережах. Документ містить лише два платежі по 100 тис. гривень, кожен на користь ФОП Невгодовська Юлія Борисівна за “розміщення реклами” без вказівки, де саме.

Із виборчого звіту “Перемоги Пальчевського” відомо, що ФОП Невгодовська отримувала кошти за розміщення реклами на “веб-вузлах”, тож можна припустити, що і з поточного звіту ці кошти були витрачені саме на рекламу в Facebook. Разом з тим, ці два платежі покривають лише чверть від тих витрат, які мали б фігурувати у партійному звіті в якості проплат за рекламу в соцмережах, тоді як рекламу Пальчевського розміщували і на інших платформах, зокрема в Google.

У вересні з поточного рахунку партія заплатила 20 тис. гривень за рекламу виданню “Українська правда”. Ймовірно, йдеться про розміщення рекламного банеру на основній сторінці сайту.

Такі банери на сайті УП ЧЕСНО фіксував упродовж кількох місяців, починаючи з кінця липня, і, ймовірно, витрати на таку рекламу мали б бути значно вищими. Такий висновок можна зробити на основі аналізу інших фінансових звітів. Наприклад, “Голос” у жовтні заплатив за рекламу на тому ж сайті майже 200 тис. гривень. Транслювали рекламу “Голосу” близько трьох тижнів.

Банерна реклама Пальчевського зазвичай вела на новинні сайти й на публікації з ознаками замовності. Проплат за подібні публікації у медіа у квартальному звіті “Перемоги Пальчевського” немає. Яка частка витрат не потрапила до фінзвітності, сказати досить складно. Лише на сайті Politeka з березня 2020 року було опубліковано майже тисячу новин з цитатами Пальчевського, уривками його виступів на телебаченні, із компліментарними коментарями експертів, а також із явно завищеними результатами Пальчевського за “соціологічними” опитуваннями. Крім Politeka, під Пальчевського працювало ще кілька медіа, таких як Znaj.ua, Hyser тощо.

Цікаво, що ця мережа медіа, так само як і мережа сторінок у Facebook, в останні три тижні кампанії різко переключилася на критику Пальчевського та його партії. Мотиви такого повороту поки що не зрозумілі.

Значну медіапідтримку Пальчевський отримав і в медіа, які опосередковано належать Віктору Медведчуку. Окрім власних програм на його каналах та постійної участі у розмовних форматах у студії, Пальчевського системно просували у ток-шоу на цих же телеканалах. Очевидно, така медіапідтримка жодним чином не відображена у фінзвітності партії.

Що відомо про партію “Перемога Пальчевського”?

Партія “Перемога Пальчевського” отримала свою назву у червні 2020 року. Раніше вона називалася “Україна завтра” і була зареєстрована у липні 2015 року.

Уперше зовнішню рекламу із зображенням Пальчевського Рух ЧЕСНО зафіксував у квітні 2019 року. Це була реклама його програми на каналі “112 Україна”.

У вересні минулого року в Києві з’явилися кілька нових хвиль реклами з Пальчевським, яка вже не містила зв’язку зі 112-м каналом.

Київ, вересень 2019 року. Фото: Рух ЧЕСНО

Рух ЧЕСНО писав раніше, що у другому кварталі цього року “Перемога Пальчевського” задекларувала нуль надходжень, офіс площею 14,8 кв. м на вулиці Волинській у Києві, один ноутбук, стіл і два стільці.

У другому кварталі 2020 року партія взагалі не отримувала грошових внесків, натомість мала спонсорські внески на 7,3 тис. гривень.

Рекламу Пальчевського ЧЕСНО зафіксував на території всієї країни, включно з обласними та районними центрами Львівщини, Прикарпаття, Черкащини, Сумщини тощо. Найсерйозніші ж плани партія та її лідер мали на вибори у столиці. Незважаючи на ранній початок кампанії та її масштаби, “Перемога Пальчевського” до Київради так і не зайшла, набравши менше 5% голосів виборців.



Джерело статті: “https://www.chesno.org/post/4376/”