Лісові ресурси України


Людське суспільство поставило собі на службу природне середовище і зі зростаючою інтенсивністю використовує його багатства. Особливо інтенсивно люди використовують ліс – важливу складову частину навколишнього світу. У біосфері Землі ліс відіграє багатогранну роль, охоплюючи близько 28 % суходолу, дає майже 90 % біомаси, виробляє до 60 % репродукованого кисню, виконує унікальні функції, а саме:

  • утворює життєвий простір для багатьох видів живих організмів;

  • володіє водоохоронними властивостями;

  • захищає ґрунт від водної і вітрової ерозії;

  • покращує повітря і створює затишний мікроклімат під своїм наметом, в цілому позитивно впливаючи на клімат прилеглих територій;

  • захищає у високогір’ї від снігових лавин;

  • сприяє оздоровленню і відпочинку;

  • постачає сировину для деревообробної, лісохімічної, фармакологічної промисловості тощо;

  • виступає джерелом натхнення, об’єктом пізнання і господарювання.

В економічному аспекті ліс – об’єкт лісового господарства, основа державного лісового фонду, природна сировина або навіть матеріал чи товар часто невдало ототожнюваний тільки з деревиною, сировинний ресурс якого на регіональному зрізі представлений окремими лісовими масивами – значними цілісними територіями лісу, що мають природні границі або граничать з іншими угіддями чи населеними пунктами. Їх сукупність на державному рівні становить лісові ресурси – один з найважливіших видів природних ресурсів України. Вони використовуються або можуть бути використані для задоволення потреб у продуктах лісу, а також виконують різні корисні функції – ґрунтозахисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, культурно-оздоровчі і багато інших.

Лісові масиви можуть мати умовні границі, встановлені залежно від їхнього призначення, близькості до транспортних шляхів, пунктів вивезення і споживання, можуть перебувати як у державній, так і приватній власності. Їхня площа може сягати тисяч гектарів. Вони можуть бути представлені ділянками господарського і недоторканого лісу, лісовими плантаціями, лісопарками, лісосмугами тощо. Для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж п’ятдесяти міністерств і відомств. Центральним органом виконавчої влади у галузі лісового і мисливського господарства є Державний комітет лісового господарства України, одним з основних завдань якого є збереження, відтворення та раціональне використання ресурсів лісу.

За народногосподарським значенням, місцеположенням і функціями, які вони виконують, усі ліси України поділяють на дві групи. До першої групи відносять водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення (ліси заповідників, природних, національних парків та ін.). Ліси цієї групи становлять 51% загальної площі лісового фонду України. Деревину в лісах першої групи застосовують головним чином при проведенні лісогосподарських заходів — рубок, догляду за лісом, санітарних та лісовідновних рубок стиглого лісу.

До другої групи належать ліси, що мають захисне і обмежене експлуатаційне значення. Вони є основним джерелом заготівлі деревини в Україні.

На сьогодні площа земель лісового фонду України сягає 108 тис. км2, лісовою рослинністю вкрито 95 тис. км2, тобто лісистість нашої країни становить 15,7 % і далека від оптимальної. До того ж вона нерівномірна, у деяких природних зонах не сягає рівня, за якого забезпечується найпозитивніший вплив на клімат, ґрунти, водні ресурси, ерозійні процеси, отримання достатньої кількості деревної і недеревної продукції. За площею лісів, що припадає на одного жителя, Україна посідає одне з останніх місць в Європі. Через надмірне і невдале антропогенне втручання в минулому і тепер мають місце всихання і пожежі лісу. Тому наші ліси за призначенням і розміщенням і надалі повинні мати обмежене експлуатаційне значення, спрямовуватись на виконання передусім екологічних функцій.

Лісистість України у відсотках (%) до загальної площі

Зони

Лісистість в минулому

Сучасна лісистість

Оптимальна лісистість

Україна

44.4

15.7

22.0

В тому числі:


Полісся

72.8

26.0

37.0

Лісостеп

52.0

13.0

17.0

Степ

20.0

3.5

8.01

Карпати

76.0

40.2

53.0

Крим

14.2

10.2

13.0

Зростання масштабів матеріального виробництва, економічного і соціально-культурного розвитку, високі вимоги до охорони природного середовища і раціонального використання природних ресурсів зумовлюють необхідність подальшого розвитку лісового господарства, розширення площі лісів і поліпшення їх природного стану. Проблема збільшення площі лісів набирає особливо важливого значення. Світовий досвід ведення лісового господарства показує, що там, де висока лісистість, ландшафти менше деградують, створюється надійніша система збереження сільськогосподарських угідь і водних екосистем. Чим більші площі зайняті лісом, тим більше використовуються продуктивні сили природи. У багатьох країнах світу лісистість території значно вища, ніж в Україні. За даними ФАО, у Фінляндії вона складає 58.9%, у Швеції — 67.7%, в Німеччині — 29%, у Франції — 28.7%, в Італії — 21.2%, в Канаді — 26.6%, у США — 32.7%, в Росії — 50.5%.

Усе це вказує нам на те, що ми повинні зміщувати наші пріоритети зі сфери споживання самого лісу, який може і не відновитись, у сферу обмеженого використання його відновлювальних корисних властивостей, сама тільки оцінка яких становить задачу, розв’язання якої виходить за межі усталених наукових концепцій і спонукає до переосмислення системи наших цінностей

У цьому руслі перспективне для України допущення згідно з новим лісовим кодексом на обмежені площі найбільш змістовної – приватної власності на ліс, яка створює найкращу мотивацію його використання, охорони і захисту, надаючи найбільшу повноту прав власнику на:

  • Володіння, тобто винятковий фізичний контроль над лісовими ресурсами.

  • Користування, тобто застосування усіх корисних властивостей лісу для

  • себе, для отримання свого доходу.

  • Управління, тобто прийняття самостійних рішень із забезпечення лісокористування.

  • Дохід, тобто володіння усіма результатами від використання лісових ресурсів.

  • Суверенітет, тобто прийняття рішень з відчуження, споживання, зміни або знищення ресурсу.

  • Безпеку, тобто захист від експлуатації і від шкоди з боку зовнішнього середовища.

  • Спадковість, тобто передачу володіння у спадщину.

  • Заборону способів користування, що завдають шкоди зовнішньому середовищу.

  • Відповідальність у вигляді стягнення.

  • Безтерміновість володіння.

  • Остаточний характер, тобто забезпечення відновлення порушених прав і повноважень.

Завдяки такому підходу ми сподіваємось, що і майбутні наші покоління зможуть насолоджуватись безцінними дарами лісу.